Диво над Азорами: як Air Transat 236 пролетів 120 кілометрів без двигунів
Airbus A330 із 306 людьми на борту посеред Атлантики залишився без пального. Дев'ятнадцять хвилин планування, один розворот на 360 градусів і посадка, після якої від шин нічого не залишилося.
Просто шалена й моторошна історія. Як рейс Air Transat 236 із 306 людьми на борту пролетів 120 кілометрів без двигунів і сів.
Тиха ніч над Атлантикою
Ніч на 24 серпня 2001 року. Airbus A330 канадської авіакомпанії Air Transat летить із Торонто до Лісабона. Над Атлантикою ще темно, більшість із 293 пасажирів дрімає. Екіпаж із 13 людей, звичайний нічний рейс.
У кабіні двоє. Командир Робер Піше, 48 років, понад 16 800 годин нальоту. Другий пілот Дірк ДеЯгер, 28 років, 4 800 годин. Досвідчений екіпаж, але на A330 обидва літали не так довго: Піше трохи менше 800 годин, ДеЯгер близько 400.
Чого вони не знають: о 04:38 за UTC у правому двигуні почала текти паливна магістраль.
Дивні попередження
О 05:03 пілоти бачать на екрані рідкісну комбінацію: низька температура і високий тиск мастила у правому двигуні. Решта параметрів у нормі. Схоже на збій датчика, і екіпаж так це й сприймає.
Насправді датчики не брехали. Пальне, яке витікало поруч, охолоджувало мастило. Але прочитати це з показників у кабіні майже неможливо.
О 05:36 спрацьовує попередження про дисбаланс пального: у правому баку помітно менше, ніж у лівому. Пілоти виконують процедуру з пам'яті й вмикають переток пального з лівого бака в правий. Тобто прямо в двигун із пробитою магістраллю. Тепер витікає вже пальне з обох баків.
О 05:45 екіпаж вирішує йти на запасний аеродром: військову базу Лажеш на Азорських островах.
Тиша
О 06:13 правий двигун зупиняється: йому просто нічого спалювати. До Лажеша близько 150 морських миль.
О 06:26 зупиняється і лівий. Великий пасажирський лайнер посеред Атлантики стає планером. Пропадає основне електроживлення, з фюзеляжу висувається аварійна вітрова турбіна, яка дає мінімум енергії для приладів і керування. До аеродрому 65 морських миль, близько 120 кілометрів.
О 06:31 у салоні падають кисневі маски.
Я намагаюся уявити, що відчувають люди в цей момент. Двигуни не гудуть. У салоні напівтемрява. За ілюмінаторами чорний океан, і ніхто не може пообіцяти, що попереду буде смуга.
Двадцять хвилин планування
Тепер усе залежить від того, наскільки точно пілоти витримають швидкість планування. Зайвий маневр означає втрачену висоту, а висота тепер єдиний ресурс.
Піше підводить літак до Лажеша занадто високо. Щоб скинути зайву висоту, він робить повний розворот на 360 градусів, а потім серію S-подібних віражів. Пасажири по черзі бачать то вогні на землі, то темну воду.
О 06:45 лайнер торкається смуги. Швидкість близько 200 вузлів, приблизно 370 км/год, набагато більше за звичайну посадкову. Перший дотик жорсткий, приблизно за 310 метрів від торця смуги. Літак підстрибує і знову сідає вже за 850 метрів.
Антиблокувальна система гальм не працює. Піше гальмує на максимум, усі вісім коліс основних стійок блокуються. Шини стираються й лопаються вже на перших 140 метрах, далі літак котиться майже на дисках. Він зупиняється, використавши 2,3 кілометра з трьох.
Усі 306 людей живі. Травми отримали 18 людей, здебільшого легкі. Двоє пасажирів серйозно травмувалися під час евакуації по аварійних трапах.
Політ без двигунів тривав близько 19 хвилин, з 06:26 до 06:45 за UTC. Це найдовше планування пасажирського лайнера без двигунів в історії авіації.
Маленька деталь, яка все запустила
Розслідування провело португальське бюро з розслідування авіаційних подій. За кілька днів до рейсу на літак поставили правий двигун, який Rolls-Royce дав на заміну. Він був старішої модифікації, і щоб змонтувати його, техніки Air Transat використали адаптовану деталь гідравлічної системи. Між гідравлічною трубкою і паливною магістраллю залишилося лише кілька міліметрів. Від вібрації вони терлися одна об одну, доки паливна магістраль не тріснула.
Але звіт не зупинився на техніках. Головним чинником комісія назвала дії екіпажу: попередження про мастило списали на збій датчиків, переток пального ввімкнули, не перевіривши, чи немає витоку, і надто довго вірили, що проблема в приладах, а не в літаку.
У 2001 році преса писала про Піше насамперед як про героя. Потім журналісти знайшли деталь із його минулого: на початку 1980-х, після звільнення з авіакомпанії Quebecair, він возив на літаку марихуану з Ямайки до США, був засуджений і відсидів 16 місяців у в'язниці в Джорджії. У 2000 році, ще до цього рейсу, його помилували.
Що було далі
Air Transat визнала відповідальність і заплатила штраф 250 тисяч канадських доларів, на той момент рекордний у історії Канади. Авіаційні регулятори Франції та США зобов'язали додати процедури на випадок витоку пального, Airbus додав попередження про незвичну витрату пального, а Rolls-Royce випустив бюлетень про несумісні деталі.
У 2002 році Асоціація пілотів авіаліній нагородила Робера Піше премією за видатну льотну майстерність.
Ця історія чесніша за більшість кінофільмів про героїв. Ті самі пілоти, які пропустили витік і своїми діями прискорили втрату пального, потім посадили літак, який мав упасти в океан. І людина, яку колись засудили за контрабанду, стала тим, хто врятував 306 життів. У 2010 році про нього зняли канадський художній фільм «Піше: між небом і землею».
Джерела
- https://www.faa.gov/sites/faa.gov/files/2022-11/AirTransat236_AccidentReport.pdf · звіт про розслідування (португальське бюро GPIAA), первинне джерело
- https://en.wikipedia.org/wiki/Air_Transat_Flight_236
- https://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Pich%C3%A9
- https://code7700.com/what_happened_to_the_fuel.htm · розбір дій екіпажу
- https://www.theglobeandmail.com/news/national/transat-report-blames-pilots/article18275105